|
Битва
під Берестечком
 Молдавський
господар Лупул, що формально вважався союзником Хмельницького,
позрадницькому інформував польського короля Яна Казимира про
плани гетьмана і дальший шлях просування українського війська.
Завдяки цьому всі військові сили Речі Посполитої були зібрані
в один кулак. Польське військо налічувало тоді більше ста
тисяч, у тому числі двадцять тисяч найманого війська.
На
початку червня 1651 р. біля Кракова вибухнуло селянське повстання
на чолі з Косткою Наперським, який діяв спільно з Богданом
Хмельницьким. Але швидке придушення повстання і розправа з
його керівниками на деякий час забезпечили тил польсько-шляхетської
армії.
Тим
часом українське військо, очолюване Богданом Хмельницьким,
з татарською ордою наближалось до Берестечка. Попереду йшов
Вінницький полк на чолі з Іваном Богуном, який вів бойову
розвідку і гарантував безпеку маршу. Цей полк встиг захопити
важливі переправи через річки Горинку та Ікву.
18
червня обидві армії стали табором одна проти одної. Першого
ж дня відбулися невеличкі сутички. У битві на другий день
польсько-шляхетське військо зазнало тяжких втрат. Багато магнатів
і шляхти загинуло від козацьких шабель. З приводу цих боїв
сучасник-шляхтич з сумом писав: «...Неприятель напав з рівною
запеклістю... і цей день був для нас нещасним внаслідок загибелі
багатьох знатних людей і добрих вояк». Перевага була на боці
українського війська.
20
червня почалася вирішальна битва, яку розпочали козаки. У
розпалі бою, коли головні сили польсько-шляхетського війська
ударили по лівому флангу, татарська кіннота на чолі з кримським
ханом почала тікати. Іслам-Прей зрадив Богдана Хмельницького.
Українське військо було під загрозою повного оточення. Дізнавшись
про зраду хана, Богдан Хмельницький передав командування кропивенському
полковнику Філону Джалалію і кинувся наздоганяти татар, щоб
повернути їх на поле бою.
Іслам-Прей
не тільки не повернув назад, але й наказав затримати Богдана
Хмельницького. Відсутність гетьмана поставила в тяжке становище
українське військо.
У
цей критичний момент, коли українське військо внаслідок зради
хана було оточене добре озброєною польсько-шляхетською армією,
постало питання хто очолить військо і керуватиме обороною.
Потрібна була людина, яка би поєднувала в собі талант полководця,
сталеву витримку, сміливість, воєнну винахідливість і користувалася
повною довірою у козаків.
Козаки
одностайно обирають своїм керівником прославленого полковника
Івана Богуна, який поставив собі за мету будь-що вивести українське
військо з оточення.
Іван
Богун уживає всіх заходів, щоб перетворити козацький табір
на неприступну фортецю. Героїчна оборона козаків тривала протягом
десяти днів. Сутички з ворогом відбувалися майже безперервно.
Усі
намагання польсько-шляхетського війська взяти табір приступом
не мали успіху. Не увінчалися успіхом і спроби шляхти шляхом
переговорів обманути козаків, щоб потім винищити всіх. Козаки
залишилися непримиренними до своїх ворогів.
Козацький
табір одним своїм боком був притиснутий до грузького болота.
Іван Богун бачить єдиний шлях для виведення українського війська
з оточення в налагодженні переправи через це болото. Завдяки
воєнній винахідливості і рішучості Івана Богуна переправа
була влаштована. Для наведення переправи було використано
все: частину возів, провіантські бочки, кожухи, сідла, хомути
тощо.
Спроба
польсько-шляхетського війська перешкодити переправі козаків
зазнала невдачі. Посланий загін шляхетської кінноти був відігнаний
козаками. Тоді польська шляхта вдається до провокації. Під
впливом поширюваних ворогом брехливих чуток, що-старшина почала
тікати, серед козаків виниклу паніка. Всі кинулись до переправи.
У цей час польсько-шляхетське військо пішло на штурм табору.
Багато козаків загинуло. Козаки не встигли вивести майже весь
обоз і більшу частину артилерії. Але завдяки воєнній майстерності
Івана Богуна значну частину українського війська все ж удалося
вивести з оточення.
У
битві під Берестечком українське військо виявило надзвичайну
мужність. Прикладом відваги і стійкості козаків може служити
героїчна боротьба загону козаків кількістю до трьохсот чоловік,
який засів на острівці серед болота й оборонявся хоробро і
завзято. Потоцький запропонував їм помилування. Але козаки
вирішили не здаватися ворогові, атакували шляхту і в нерівному
бою загинули всі до одного.
Внаслідок
розколу, що стався в польсько-шляхетському таборі, подальше
просування на Східну Україну було припинено. Посполите рушення
розвалювалось. У Яна Казимира залишилось лише наймане військо
та загони тих магнатів, які мали володіння на Україні. Наміри
Яна Казимира негайно переслідувати і знищити українське військо
були зірвані.
|
